Чорнобильський набат

Мета: осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій, виховувати почуття відповідальності перед наступними поколіннями та глибоку повагу до тих, хто ціною життя свого рятував життя цілої держави і її майбутнє.

Обладнання: метроном для відліку «хвилини мовчання», свічка пам’яті з чорною стрічкою, виставка книг; ікона «Божа Матір з дитям».

Звучить «Реквієм», під тиху мелодію звучать слова вчителя.

Вчитель. Стояла тиха весняна ніч. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Але спалах вибуху над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанції зупинив на мить історію людства і історію прогресу, зупинив радісний подих весняної природи, зупинив навіки серця тих, хто кинулися ціною власного життя рятувати світ. Потім все йшло і далі своєю чергою, але не для тих хто був на вахті у Чорнобилі тієї ночі. Оператори Валерій Іванович Ходемчук і Володимир Миколайович Каменюк згоріли на посту у ту страшну ніч. В двобій з вогнем вступили пожежні і охорона ЧАЕС на чолі з Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Дибенком. До п’ятої години ранку пожежу було ліквідовано. Але стовп диму і смертельних радіоактивних ізотопів посунув над Україною на Білорусь. І смерть продовжувала писати чорний список. Їх багато у тому списку молодих, здорових, красивих: батьків, синів. Першими стоять пожежники, а далі…

1 учень.

Рахунок буде – 904.

Всіх поіменно – у незабуття…

І буде суд, який поверне віру,

Та не поверне молоді життя.

2 учень.

Чорнобиль. Чорна хмара. Чорнобиль біль.

Таке нехай ніде не повториться!

На рвану рану я не сиплю сіль

Вона й без того болісно ятриться.

3 учень.

Ми вже відчули, що він нам приніс

І не одному це вкоротить віку

А скільки люди проливають сліз

Коли у сім’ях родяться каліки.

Ведучий 1.        Наслідки чорнобильської катастрофи схвилювали весь світ. Аварія призвела до небаченого забруднення атмосфери. Атомний вибух вплинув на все живе. Руйнуються живі клітини, змінюється склад крові. Чорнобиль продовжує писати чорні списки смерті.

Ведучий 2.     Сильними радіоактивними забрудненнями вражено 5 млн. га території України (32 райони 6-ти областей). Велику небезпеку становлять 1000 тимчасових могильників навколо АЕС і саркофаг над 4 блоком, який вибухнув. Могильники вже сьогодні протікають. Саркофаг над 4-м блоком стає все більш радіоактивним, його конструкції деформуються і просідають.  

4 учень.

Настала Великодня світла мить

І котиться святкова колісниця

Для нас же це – Чорнобильська річниця,

І серце запечалене болить.

5 учень.

Свічки у церкві жевріють в імлі,

Лунає спів невидимого хору,

Ми молимось, щоб більше на Землі

Не повторились Хіросіма і Чорнобиль.

6 учень.

Луг не тішить око зелен-рутою

В поле, гай заходити не можна

Кожна квітка дихає отрутою,

Стронцієм налита квітка кожна.

7 учень.

І навіть діти: знає кожен

Що є на Україні «зона»

Де виє атом грізним голосом

І котиться радіоактивний жах.

Ведучий 1.      Біда не минула жодного куточка України. Наші земляки теж брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи. Більшість із них уже пішли у вічність. Низько вклоняємося їм до ніг і їхнім батькам і зачитуємо вкотре списки тих Косівчан, що ціною свого життя рятували життя інших:

Ведучий 2.     1. Горіславець Сергій Михайлович

2. Терентієв Сергій Григорович

3. Заєць Микола Якович

4. Голбан Андрій Васильович

5. Уваров Віктор Васильович

Посмертно:   6. Чернієнко Володимир Григорович

  7. Благоренко Ігор Петрович

  8. Гачан Валентин Іванович

Вчитель:    Вклоняємо до ніг матерям, сини яких згоріли, обпалені чорнобильським жахіттям. Їх подвиг житиме у серцях вдячних потомків.

1 учень.   

Зойкнула Земля чаїним криком:

-         Сину, вбережи і захисти! –

Вийшла Мати із ікони міком:

-         Йди синочок. Хто ж коли не ти?

Вчитель.  Ми розуміємо, що не можна втішити згорьоване серце матері, яка живе, а сина забрала чорна хмара Чорнобиля. Таким матерям ми дивимося чи не щодня в очі. Вони повинні знати, що пам’ять про подвиг їх синів житиме у серцях потомків.

Ведучий 1.    Чернієнко Володимир Григорович народився 31 січня 1954 року у вчительській сім’ї. Мама Лідія Семенівна все життя пропрацювала вчителем іноземної мови Косівської школи.  Батько, вчитель історії, зібрав у сільському клубі більшість музейних експонатів, які розповідали про людей і історію села, і тепер знаходяться у шкільному музеї. Виховали сина людиною порядною і чесною. З перших днів Чорнобильської катастрофи він працював у зоні шофером і різноробочим. Отримавши норму опромінення повернувся додому. З 1986 по 2009 роки дуже хворів. Променева хвороба руйнувала кістки, спричиняючи страшний біль. Сім’ї хвора людина стала непотрібна і до останніх днів сином опікувалася мати. Загинула талановита людина, рятуючи світ. Не можна без сліз читати його світлі вірші. Один із них, присвячений рідному селу, його товариш Гориславець Сергій Михайлович(теж ліквідатор чорнобиля) переклав на музику і він є своєрідним гімном нашого села. Послухайте його у виконанні автора музики.

Звучить пісня «Косовка»

Ведучий 2.     Ми кожен день бачимо швидку, маленьку працьовиту жінку. Її звати Благоренко Ніна Петрівна. Син цієї трудівниці Благоренко Ігор Петрович теж був з перших днів у Чорнобилі. Учні школи встигли записати його спогади: «Реактор зверху засипали бетонними блоками. Опромінення було таким, що в очах у пілотів і робітників темніло. Японці, які пережили жахіття Нагасакі і Хіросіми прислали два роботи, щоб скидати на бетонні блоки на реактор. Але один згорів відразу, а другий – зробивши кілька кроків зупинився. І тоді йшли люди… працювали по 4 хвилини». Але і цього вистачило, щоб більшість із них загинуло, а інші лишилися каліками. Тяжко, в муках помирав Ігор Петрович. Боліли кістки, бо радіоактивні елементи вбиралися кістковим мозком. Та не скам’яніло серце матері. Лишилась доброю людиною і стала бабусею двом дітям сиротам, які є їй далекою ріднею. Учень 6 класу Шафорост Саша називає її рідною бабусею і дуже її любить.

Ви не страждайте, мамо!

Бо сам Господь терплячими руками

Підняв Вам сина до святої висоти

Ви не горюйте, мамо!

Ваш син сплатив борги за світ

Хоч як болюче кровилися рани

Ви не сумуйте, мамо!

Дитина ваша й досі з вами

Вона у цвіті яблунь і у крапельці води

1 учень. 

Хлопчики мужні, синочки, воїни честі!

Ваша смерть відмінила тисячі може смертей

Ви вступили в вогонь і стояли, як ті, що в Бресті

В чорні дні Вітчизняної. Нині Вам красний день!

2 учень.

Руки ваших батьків цілує вся Україна,

Серце ваших батьків цілує вся Білорусь

Перед подвигом вашим схиляється вся країна

І дзвони пам’яті минуть увись.

Ведучий 2.          Увага! Хвилиною мовчання вшануймо пам’ять всіх, хто ціною власного життя і здоров’я рятував землю від атомного жахіття.

                              Запалюємо свічку пам’яті і метроном відстукає хвилину мовчання.

Ведучий 1.    

Страждання людства – зупинити

Безодні атомної смерч.

Ми ж сівачі,

Ми – сонця діти –

Спроможні зупинити смерть.

Спинити вибухи, ракети,

Роззброїти віки і дні, щоб сонце мирної планети

У кожнім сходило вікні.

Щоб трави, колоски і віття

Вогнем не перетліли в прах.

Щоб грізне ядерне жахіття

Не спалахнуло на світах.

Щоб наша дума і дорога

Єднала глибину і вись,

Вола чорнобильська пересторога:

«Людство! Зупинись!»

Звучить реквієм.