Сайт Косівської ЗШ І-ІІІ ступенів Олександрійського р-н - Історія села
Неділя, 11.12.2016, 03:09
Вітаю Вас Гість | RSS

Косівська ЗШ І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Второе меню
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 74
Школа на порталах
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Стоп Радон
Каталог свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Історія села


КОСІВКА


Село Косівка розташоване за 24 км від районного і за 90 км від обласного центру, відстань до найближчої залізничної станції Користівка -12 км. Площа населеного пункту складає 6593,6 га, сільськогосподарські угіддя - 6036,7016 га, з них ріллі - 4572,83 га, ліси та інші лісовкриті площі - 121,9 га. Кількість населення станом на 1 січня 2008 року -1215 чоловік.

Село розташоване на горбистій рівнині, куди заходять відроги Придніпровської височини, в долині ріки Березівки, що тече з північного заходу на південний схід. З будівельних матеріалів є піски, глина, камінь. Навколишні степи зорані і перетворені в культурні поля, на яких вирощують пшеницю, жито, ячмінь, просо, гречку, овес, кукурудзу, цукрові буряки, соняшники, огородні та баштані культури і сади. Дика рослинність збереглась в ярах та балках, що використовуються, як пасовища. Багато природних лук - за межами села, є невеличкі ліски. Твариниисвіт характерним для зони степів. Переважають гризуни: хом'яки, ховрахи, тушканчики, польові миші, куниці. Водяться лисиці, вовки. Є дикі птахи, які живуть в заростях р. Березівки.

ца Під час визвольної війни українського народу 1648- 1654 рр. посилилося переселення селян і козаків на схід на незаселені землі і у Російську державу. Переселялися цілими селами і навіть містечками, рятуючись від жорстокого гноблення польських панів і католицької церкви.

Так, селяни с. Косів Львівського воєводства (нині Івано - Франківська область) поселились на Придніпрянщині. Будувалися вони біля ріки Березівки. їх село стало називатися Косівкою (на честь села, з якого вони були вихідцями).

Після визвольної війни 1648-1654 рр. ця територія була "нейтральною" і фактично відходила до Запорізької Січі.

Селяни не були закріпаченими, а переведені в стан козачих селян. В 1775 році в Косівці були збудовані військові казарми, де стояли гусарські та козацькі полки російської армії до 1813 року.


"В казенном селений Косовки деревинная Святониколаевская церковь состроенная из вновь населеннях казенних поселян в 1785-м году позволено ее строить; а в 1788-м году заложена вьістроена и освящена" - га документов Одесского архива

Під час Вітчизняної війни 1812 року у селі формувались ополченські підрозділи і козацькі сотні, які разом з російською армією приймали участь у вигнанні загарбників з Росії.

У Косівці був центр волості, до якої входили села: Косівка, Протопопівка, Олександріївка, Аудіторовка, Березівка Велика, Березівка Мала, Добропольє, Занфіровка, Катеринівка, Констянтинівка, Лазарополь, Серебряне, хутори Парни та Соколин.

Селяни Косівки були казенними. За кожну десятину землі платити в казну 1 крб., крім того, виконували дорожні повинності (ремонт шляхів, будівництво мостів, тощо). Такі податки та повинності існування до Жовтневої революції. П'ять поміщиків володіли


6024 десятинами землі, тоді, як селяни всієї волості мали 7043 десятини. Були і малоземельні селяни. Наприклад, селянка с. Аудіторовки Харланова на 1 січня 1915 року мала 1 десятину землі.

У 1917 році в Косівці було 940 дворів, 5206,5 десятин землі, коней - 400, волів -390. Основне заняття населення - землеробство. Земля перебувала в особистому користуванні селян. В середньому на селянський двір припадало від 5 до 10 десятий Врожайність становила 14-18 пудів з десятини.

З промислових підприємств село мало два млини, магазин. Млини працювали на газогенераторних двигунах, а в олійниці - вручну. За добу вихід борошна становив ЗО тонн.

Велика Жовтнева соціалістична революція і громадянська війна



Під час Великої Жовтневої соціалістичної революції населення с. Косівки підтримувало Радянську владу. В період панування гетьманців /квітень 1918 - грудень

1918 рр./ і німецько - австрійської окупації України на території Косівської волості діяв партизанський загін, яким командував Діброва Ілля Данилович, а комісар загону був Войтенко Павло Андрійович, який в боротьбі проти окупантів та націоналістів загинув. В

1919 році загін вів бої з денікінцями та громив націоналістичні загони "Штиля" та „Сірка".

Першим головою ревкому села обрали Мохонька Петра Панфіловича, секретарем -Авраменка Григорія Назаровича, зав. земельним відділом - Савченка Федора Івановича. Була створена земельна комісія, яка конфісковувала поміщицькі землі і розподіляла малоземельним селянам. Тепер в середньому на двір припадало від 5 до 10 десятин землі.

Розвиток народного господарства



5 травня 1924 року в с. Косівці з ініціативи комсомольської організації і селянської бідноти була створена на добровільних засадах артіль ,ДЛлях до кращого життя" з семи селянських господарств. Першими її організаторами були комуністи: Гусєв Полікарп АнісімовиМ, Бузинник Микита Харлампійович, Березняк Михайло Микитович та інші. Активними помічниками у цій справі були комсомольці на чолі з Лелекою Михайлом Ісаковичем.

Першим трактористом став Гусєв Полікарп Анісімович. У 1928 році почали створюватися товариства по спільному обробітку землі (ТЗОСи), які існували до грудня 1929 року. У результаті колективізації в селі створено шість колгоспів. А в 1931 р. відбулося їх укрупнення. Залишилось чотири с/г артілі: "Шлях до кращого життя", ім. Щорса, ім. Молотова, ім. Петровського.

До 1939 р. неписьменність і малописьменність були ліквідовані. Працювали середня школа, клуб, лікарня, ветлікарня, аптека, магазин, млин.

Велика Вітчизняна війна 1941-1945рр.

Перед вступом у село німецько-фашистських військ в серпні 1941 р. з села евакуювали партійно-радянський актив. А з колгоспів - худобу, трактори, машини. Фашисти зруйнували в селі приміщення трьох шкіл, аптеку, клуб, три магазини, сільську раду, зерносховище. Фашисти полювали за молоддю, робили облави, насильно заганяли в табори, більше 80 чоловік вивезли на каторгу в Німеччину. У жовтні 1943 року німці розстріляли 10 селян за те, що вони не видали партизан-підпільників, які підтримували зв'язок з партизанським загоном, яким командував Діброва Ілля Данилович . До партизанської групи входили Х.Г. Гужеля, Ф.Т. Кожевник (керівник), П.П. Павленко, Д.М. Шульга та І. Кожевник. А Ф.Т. Мікізіль і А.В. Варава, сім'ї К.К.Казенка і Х.Г.Гужелі були схоплені гестапівцями і розстріляні. Підпільники села переправляли в загін зброю, солдат Радянської Армії, які втекли з полону, доставляла продовольство, поширювали


листівки, знищували зрадників Батьківщини. Село було визволено Радянською Армією 23 листопада 1943 року.

Відбудова і розвиток народного господарства

Після вигнання з села німецько-фашистських загарбників були відновлені артільні господарства. Замість чотирьох було створено два колгоспи. Передовиками колгоспного виробництва стали Нежейко Н. Г., Шаповал Т.М., Гаркуша М. І., Севастянова Ф. Т, Логвин Г. К., Кравченко С. П., Панасенко Д.К., Дзюба М. Я., Савченко Н. С. та багато ін.

З 1958 по 1965 рр. збудовані зерносховище, овочесховище, майстерню по ремонту машин, контору, пожежну частину, радіовузол, башту, 3 свинарники, 7 корівників, 2 птахоферми, 4 конюшні, кузню, дитячі ясла, клуб на 400 місць, лікарню на 25 ліжок, школу на 6 кл. В селі з'явились нові професії: тракторист, комбайнер, агроном, зоотехнік, слюсар, радист, електрик, шофер, продавець та ін.

Нині на території Косівки знаходяться: загальноосвітня школа І-Ш ступенів, дошкільний навчальний заклад "Сонечко", лікарська амбулаторія, будинок культури, в якому діє гурток художньої самодіяльності та духовий оркестр, сільська рада, відділення зв'язку, будинок побуту, 4 магазини, 5 кіосків торгівлі продовольчими товарами, ветеринарний пункт, одне з кращих в районі - ТОВ "Колос".

Жителі Косівки гордяться видатними землякйівСеред них - скульптор Лелека Раїса Михайлівна, яка зараз проживає і працює в м. Львів; артистка Дніпропетровського драматичного театру Козловська Ганна Михайлівна; професор Харківського університету, доктор математичних наук Шевченко Трохим Максимович та інші.

А уродженець села Г. Н. Логвин став відомим українським мистецтвознавцем. У 1931-1934 рр. він навчався в Харківському художньому інституті, у 1938-1941рр. - у Московському інституті образотворчого мистецтва. Григорій Никонович - автор численних мистецтвознавчих видань, зокрема, книг „З глибин. Давня книжкова мініатюра XI - ХУШ ст.", „З глибин. Гравюри українських стародруків ХУШ ст." та ін.

У Косівці мешкають славні родини Громенко Галини Семенівни (сім'я тваринників), Котяж Уляни Опанасівни (сім'я працівників сільського господарства), Шафорост Катерини Петрівни (сім'я вчителів), Лелеки Віктора Івановича (сім'я механізаторів).


За матеріалами Історія села Косівка

Форма входу
Пошук
Точний час
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Нове на сайті

Косівська ЗШ І-ІІІ ступенів © 2016
Конструктор сайтів - uCoz