Сценарій проведення лінійки до дня визволення с. Косівка  (2013 р)

Вед. Пам’ять... Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури. Багато, як українських, так і митців слова всього світу присвятили свої твори темі війни. Це Андрій Малишко, Олександр Довженко, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Олесь Гончар, Ліна Костенко та багато інших.

Вед. 70_ років. Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє, не зникає пам'ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас в залах музеїв із сторінок книг; її мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.

Учень1.

Пам'ять, стій! Зупинись на хвилинку.

Серце замри…

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим!

Учень 2.

Це на світанку сталося колись:

Стривожений із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить залився,

Неначе розпанаханий кинджалом.

Учень 3.

Війна назустріч молодому дню.

Із гуртком, із брязкотом котилася.

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

Ведучий:

28 жовтня 1944 р. Було звільнено від ворогів територію України.

Село Косівка було визволено  23 листопада 1943 р.

Ведучий:

Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забуваємо ми воїнів нашого села.

Ведучий:

130 солдат та офіцерів загинули при визволенні с. Косівка, тож не забуваймо героїв-воїнів, які віддали своє життя за рідний край. Багато косівчан  пішли на війну і не повернулися. Вони знайшли спочинок в Польщі, в Німеччині, в Росії, і на Україні. Золотими літерами вписані 245  прізвищ косівчан в книзі «Пам’яті».

Учень 4.

Чиї б серця забуть змогли

Тих, хто у тяжку годину,

У грізних битвах полягли

За нашу рідну Україну?

Вед: На території села є пам’ятник «Скорботний воїн», який розміщений в центрі села, біля школи. Пам’ятник збудований воїнам, які загинули при визволенні Косівки. Він був збудований у 1956 році. Розмір могили 4,5*4 м. По бокам могили встановлено дві стели. На них викарбувані прізвища загиблих земляків (174 прізвища), і прізвища партизанів Великої Вітчизняної війни.

Учень 5:

Стоїть обеліск, і на нім імена,

Які вкарбувала священна війна.

Стоїть обеліск над печаллю могил,

Бійців з Придніпров’я і з галицьких сіл.

Стоїть обеліск, в нім скорбота німа.

Що в селах Вкраїни синів тих нема.

Вони тут не сіють, вони тут не жнуть,

Лиш вогники-квіти їм люди кладуть.

Лиш сльози вмивають синів імена,

Що їх із собою забрала війна,

Що їхні серця дуже довгі літа

Земля українська в собі пригортає.

Ведучий:

Ми йдемо до могильних плит, щоб віддати данину вдячності, проголосити клятву вірності, вклонитися низько подвигу старшого покоління.

Покладання квітів

Учень 6:

Там сплять навічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини.

Їм не судилось весен зустрічати,

Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники-орлята,

Тепер уже були б із них орли!

Схилися над могилами солдатів,

Що у боях за тебе полягли.

Учень 7

Старенька мати йде до свого сина …

Гранітні плити плачуть під ногами,

Стукоче серце в грудях , ниє спина.

Синочку, милий, йди в обійми мами

Я пригорну до тебе своїми руки,

Зцілую рідні-рідні оченята…

Як важко було у часи розлуки

Без тебе жити і без твого тата…

Тече сльоза і падає на плити

Із стелі очі дивляться хлоп’ячі .

Їм тільки жити, жити і творити

Вони ж навік залишаться дитячі.

Стоїть старенька, плаче,ні , ридає…

Перед очима в неї похоронка,

І бій, що котрий день вже не згасає,

І у землі пекуча та воронка.

Синочку, рідний, чуєш, як курличуть

У синім небі сумно журавлі?

Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,

А ти лежиш в холодній цій землі.

Я чую, мамо, чую,як співають

Мені над Україною пісні,

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

Ведучий. Летять, відлітають у вічність і роки, і скільки б їх не минуло , не зітруть в народній пам’яті імена захисників Батьківщини. Схилімо ж голови   перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя. Вшануймо їх хвилиною мовчання.

                                            Хвилина мовчання  

Учень 8:

Ми пам’ятаємо всіх,

Хто віддав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб сонце сяяло золоте,

Щоб не окоп чорнів на ниві –

Хліба цвіли, мов килими.

І щоб веселі і щасливі

До школи всі ходили ми!

Учень 9:

Ми не бажаємо війни!

Хай над містами і нивами

Сіяє сонце з вишини,

Щоб ми росли щасливими!

Учень 10

Мир на Землі- це затишок і тиша,

Це сміх дитячий і душі політ,

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний, дивовижний світ

Учень 11

Мир на Землі- це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях.

Мир на Землі- це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях.

Учень 12

Мир на Землі – це дім, і мама, й тато,

Й любові стільки – просто через край.

Це та земля, де щастя є багато

І в кожній хаті – хліба коровай.

 Учень 13

Це та Земля, де сміх і пісня лине,

А діти йдуть до школи знов і знов,

Й ніколи у боях ніхто не гине,

Бо там господар – щастя і любов.

Учень 14. Мир – це все, що у світі найкраще,

                 Не забувайте цього нізащо!

Дівчина

Пливуть літа, як дим у безвість хмуру,

І двічі жить на світі не дано.

Дивіться ж, діти, не споганьте з дуру

Опалене війно. Знамено.

Хлопчик

Живіть собі без кривди, без тривоги,

Свободою втішайтесь, як орли,

Та честь дідів не затопчіть під ноги,

Щоб ваші діти вас не прокляли.