День партизанської слави

І ведучий

22 вересня 2011 року, в день 70-тої річниці від початку підпільного партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в країні відзначається День партизанської слави, запроваджений Указом Президента України № 1020/2001 від 30 жовтня 2001 року. День партизанської слави відзначається як данина всенародної пошани тим, хто в суворий військовий час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не жаліючи крові і самого життя. 6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з’єднань Радянської Армії на захід. За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них визнані гідними звання Героя Радянського Союзу.

Уч. 1

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу Землю й долю навалилась

Уч. 2

Тремтять гармати, б’є на сполох дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить країна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари

Уч. 3

Синів, дочок благає: – захистіть!

Страждає в муках Україна мила.

І піднімається з глибин століть

Непоборима, нездолана сила.

ІІ ведучий

Тоді, у1941 році, в тилу у ворога на боротьбу з окупаційним режимом піднялося мирне населення. Партизани постійно підтримували зв'язок з підпільними групами, одна з яких діяла в нашому селі Косівка.  Народні месники проводили диверсії на залізниці, нападали на окремі німецькі загони, проводили агітаційно-масову роботу серед населення, розповсюджували листівки Радянського інформбюро. Бійці загону збирали зброю, готуючись до активних дій навесні 1942 року.

І ведучий

Репресії почались з перших днів окупації. Наприкінці 1941 року окупантам вдалося натрапити на слід партизанів і викрити підпільні групи. Зразу ж були проведені арешти партизанів, зв’язкових партизанського загону, підпільників. Багато жителів  було страчено за допомогу партизанам  і зв’язок з ними. Перед стратою приречених піддавали жахливим тортурам. Особливо тяжких тортур зазнав син керівника Захарівської підпільної групи Олексій Підгірний, на тілі якого вирізали зірки. Але юнак нікого не зрадив і відійшов у вічність героєм. Харлампія Гужелю фашистам не вдалось схопити, то вони вбили його матір і дружину.  Жодні страхіття і знущання не змогли зламати волелюбного духу народу, який не шкодуючи власного життя, робив все можливе для наближення Перемоги.

Минулого року було відкрито меморіальну дошку, на якій вписані імена тих, хто віддав своє життя в боротьбі з фашистською навалою в Косівському підпіллі. Їхні імена назавжди залишаться викарбувані на холодному полотнищі граніту та в наших серцях.

Ось їхні імена:

1. Білий Дмитро Ісакович
2. Варава Андрій Феодосійович
3. Гужеля Єфросинія Яківна
4. Гужеля Марія Яківна
5. Кожевник Федір Тихонович
6. Коритько Тиміш Григорович
7. Лошакова Євдокія Устимівна
8. Мікізіль Марія Миколаївна
9. Пішулка Микола
10. Підгірний Олексій Петрович
11. Самойленко Іван Герасимович
12. Сердюк Леонтій Іванович

Уч. 4

Нехай добром нам стеляться дороги,

Нехай життя нам більше втіхи дасть.

Та знаймо, що за радість Перемоги

Заплачено мільйонами нещасть.

Уч. 5

Давно я чув, що з просторів небесних

Нам світять зорями в нічній імлі

Безсмертні душі праведників чесних,

Отих людей, що вмерли на землі

Уч.6

Коли вмирає воїн в дні суворі,

Душа у нього, кажуть, не згаса,

Та всі якби перетворились в зорі, -

То їх би не вмістили небеса

Уч.7

Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу

В борні віддав останні сили,

Ми зараз квіти і терпку журбу

Приносим на засмучені могили

Уч. 8

Багато на нашій землі обелісків,

Вкарбовані в них золоті імена

Вклонися людино, їм низько-низько,

Це пам’ять, яку залишила війна.

Ведуча: Слово надається вчителю історії Руденку П. А.